"Планета людей"

Український дивосвіт

    Кожна країна вносить своє в світову культуру. Своє, неповторне, інколи навіть дивовижне. А чим Україна може здивувати світ? Адже свого, неповторного і навіть дивовижного в нас вистачає. Вистачає, незважаючи на те, як багато Україна втратила та не змогла розвинути через перешкоди з боку комуністичного режиму, руйнування пам'яток української культури, знищення її діячів та носіїв.
    Драма існування народу, драма існування людини.... Вічна боротьба українського народу за життя …

    Захистимо ж український дивосвіт, збережемо в недоторканості вірність своїм традиціям.

Народне малярство

Кожен народ має свою історію. І вона частіш за все ідеалізується та ідеологізується. Лише повсякденність має не ідеологічну, а художньо-правдиву основу. Тому побутова народна творчість така гармонійна, сповнена любов”ю та душевним теплом.
    Мистецтво, пронизуючи життя та побут, в своїй повсякденності стає звичним, знайомим. Саме воно й дає можливість глибше вдивитися в цю повсякденність і знайти в ній те, що необхідно.
    Своєрідність народної творчості не варто підганяти під вже відпрацьовані звичні рамки. Національне і народне — не одне й теж. Українське світобачення — це приязність, оптимізм, епічність. Справжнє народне мистецтво поза часом, поза режимом. І ця його “відстороненість” допомагає бачити світ в усій його цілісності. Вона ніби відділяє все, що зовні від того , що всередині.
    Народне малярство є одним з найцікавіших і самобутніх явищ народної образотворчості, яка в Україні має глибинні давні культурні традиції.
    Продовж багатьох століть майстри на полотні, дошці, папері відтворювали емоційно-колоритні, неповторно самобутні, художньо-цілісні твори.

Символіка орнаменту

На побутових та сакральних глиняних виробах Трипілля можна побачити первісні орнаменти. Так серед них є невеликі жіночі фігурки — символи богині родючості. Таїнство родючості зображувалось так: на місці грудей богині намальована подвійна спіраль; на животі або на лоні — подвійний ромб, перехрещений на чотири частки; у кожну клітинку втискали ще до випалювання по одній хлібній зернині.
Ця спіраль на грудях є “небесним” символом (символ неба); ромб и зернятка - “земний” символ (зоране та засіяне поле); на стегнах, боках та сідницях зроблені навкісні смуги, що символізують захист.

У подальшому магічна символіка предметів культу переноситься на предмети вжитку, зокрема на одяг.

Українська емалева ікона та порцеляна

    Зберігся рукопис статті, Вадима Щербаківського* "Емальова ікона українського майстра ХVIII віку", де автор описував емалевий образ із власної колекції, на якому була зображена сцена передання Іісусом ключів апостолові Петру. Далі приводиться уривок з книги Вадима Щербаківського "Україньке мистецтво". Це досить великий, як на емаль образ (24х19,5) для оклалу євангельского виконано на міді. ієромонахом Межигірського (під Києвом) монастиря Вармаамом у 1767 році, про що свідчать надписи на нім. Майстер, створивший унікальний витвір мистецтва, на жаль не встиг створити своєї школи та традиції. Ми знаємо, що скоро після цієї дати під час подорожі цариці Катерини Григорієм Потьомкіним були спалені три козацькі монастирі , і в тім числі Межигірський. Межигірський був особливо важний тим, що в нім плекалися монахами різні мистецтва. Монахи цього монастиря - це старі козаки, козацькі старшини, люди з доброю освітою й звитяжною бувальщиною. Багато з них мали неабиякі мистецькі здібності. (Взагалі емалеві ікони були поширені в Україні. На жаль, те що збереглася здебільше знаходиться в приватних колекціях. Емалева ікона Ісуса Христа на алебастровому дискосі з золоченою оковкою - дарунок княгині Ольги до храму Св. Софії в Царгороді зараз знаходиться у Венеції).
    Пізніше, в 30-х роках ХІХ століття в селі Межигір'я, була заснована фаянсова фабрика, що славилась своїми фаянсовими виробами. В Україні було багато фаянсових фабрик і в інших місцях, наприклад, у місті Корці на Волині, в Одесі, тощо. Але окрім фаянсів, на деяких з цих фабрик (у тому ж Корці) робили і порцеляну. Найліпшу порцеляну виробляли на Чернігівщині на фабриці пана Миклашевського, котрий був із старовинного козацького шляхетського роду, один з його предків побудував знаменитий Видубицький монастир.

    Передреволюційні московські колекціонери цінили порцеляну Миклашевського вище московської й вище польської.

* Вадим Щербаківський - археолог, етнолог, мистецтвознавець, дійсний член Академії наук, Міжнародного антропологічного інституту у Франції, Словацького наукового товариства, Наукового товариства імені Шевченка у Львові, Української вільної академії наук, кавалер сербського ордена Святого Сави, автор близько ста наукових праць, мистецьких видань, музейний діяч та колекціонер.

***

ОБЩЕСТВЕННЫЙ ПРОЕКТ «LIKБЕЗ. ИСТОРИЧЕСКИЙ ФРОНТ»

ІСТОРИЧНА ПРАВДА www.istpravda.com.ua

50 найвизначніших подій Української революції 1917 - 1921 рр.